Краб і панцир (притча)
Народився краб. Він був маленьким і здавався собі зовсім беззахисним, майже нічого не знаючи про той величезний океані, в якому він мав жити. Він не розумів спочатку, що для нього небезпечно, а що - ні. І йому довелося пристосовуватися і вчитися, щоб вижити.
Однак, це виявилося не такою вже важкою справою. Згодом краб у всьому розібрався, адже у нього, як і у будь-якого живої істоти, з самого народження були інстинкти, які говорили йому, де і як добувати собі їжу, куди і коли ховатися, щоб відпочивати або рятуватися від загроз.
Скоро він також зрозумів, що природа дуже завбачливо поставилася до нього і подбала про його безпеку, подарувавши чудові обладунки: клешні і панцир. Завдяки їм він міг захищати себе і не боятися хижаків.
Однак небезпек навколо було чимало, і краб мріяв скоріше вирости, щоб стати таким же великим і впевненим, як інші дорослі краби, і не бути обережним на кожному кроці.
Але була у нього серйозна проблема. Маленький крабик міг рости тільки за однієї умови - скинувши свій старий вузький панцир, який не дозволяв йому ставати великим і стримував його зростання. Йому потрібно було набратися мужності і не побоятися ризикнути, залишившись без своїх облаштунків, таких надійних і міцних, але занадто жорстких і тісних. Звичайно, у нього з'явився б новий панцир, побільше, але спочатку він був би м'яким і податливим, щоб тільце краба могло рости і міцніти всередині нього. Він став би таким же твердим, як старий, але для цього потрібен час. Так вже задумано природою і з цим нічого не можна вдіяти.
Але крабові було занадто страшно втратити свій надійний захист. Тому він все ніяк не наважувався скинути старий панцир, який був таким безпечним і звичним, хоча і заважав йому рости. Маленький краб відкладав цю неприємну подію знову і знову, пропустивши спочатку одну линьку, а потім другу, третю ... Йшов час, а крабик анітрохи не підріс, тому що жорсткий панцир обмежував його ріст.
Так і опинився краб всередині зачарованого кола - він боявся скинути свій панцир, тому що був дуже малий і слабкий, а маленьким і слабким він залишався тільки тому, що не хотів розлучитися зі своєю міцною оболонкою, яка захищала його. А якби він наважився зняти її і обходитися недовгий час без своїх міцних і твердих облаштунків, то зміг би підрости.
Чи не правда, таке трапляється іноді з усіма? Нам потрібно подолати свої сумніви і вагання, щоб стати більш успішними, впевненими та сильними. Адже бути уразливим - страшно. А наш спосіб життя, навіть якщо він заважає особистісному зростанню, такий звичний, затишний і безпечний, і його так важко ламати і переробляти.
Але лише одного разу перемігши свою невпевненість, ми змінюємося самі і міняємо своє життя. Вчимося вирішувати свої проблеми по-новому, більш ефективно і якісно, і робимо світ навколо себе таким, яким ми хочемо його бачити.
І часто тільки перший крок викликає страх і саме його так важко зробити. Але пам'ятайте - досить і цього одного кроку, щоб стати іншим, більшим і прекрасним.
Переклала на українську мову 23.03.19 8.45
-----------+
Краб и панцирь
•
Родился краб. Он был маленьким и казался себе совсем беззащитным, почти ничего не зная о том огромном океане, в котором ему предстояло жить. Он не понимал поначалу, что для него опасно, а что - нет. И ему пришлось приспосабливаться и учиться, чтобы выжить.
Однако, это оказалось не таким уж трудным делом. Со временем краб во всем разобрался, ведь у него, как и у любого живого существа, с самого рождения были инстинкты, которые говорили ему, где и как добывать себе еду, куда и когда прятаться, чтобы отдыхать или спасаться от угроз.
Скоро он также понял, что природа очень предусмотрительно отнеслась к нему и позаботилась о его безопасности, подарив замечательные доспехи: клешни и панцирь. Благодаря им он мог защищать себя и не бояться хищников.
Однако опасностей вокруг было немало, и краб мечтал поскорее вырасти, чтобы стать таким же большим и уверенным, как другие взрослые крабы, и не осторожничать на каждом шагу.
Но была у него серьезная проблема. Маленький крабик мог расти только при одном условии - сбросив свой старый узкий панцирь, который не позволял ему становиться большим и сдерживал его рост. Ему нужно было набраться мужества и не побояться рискнуть, оставшись без своих доспехов, таких надежных и прочных, но слишком жестких и тесных. Конечно, у него появился бы новый панцирь, побольше, но сначала он был бы мягким и податливым, чтобы тельце краба могло расти и крепнуть внутри него. Он стал бы таким же твердым, как старый, но для этого требовалось время. Так уж задумано природой и с этим ничего нельзя поделать.
Но крабу было слишком страшно лишиться своей надежной защиты. Поэтому он все никак не решался сбросить старый панцирь, который был таким безопасным и привычным, хотя и мешал ему расти. Маленький краб откладывал это неприятное событие снова и снова, пропустив сначала одну линьку, а потом вторую, третью... Шло время, а крабик нисколько не подрос, потому что жесткий панцирь ограничивал его рост.
Так и оказался краб внутри заколдованного круга - он боялся сбросить свой панцирь, потому что был очень мал и слаб, а маленьким и слабым он оставался только потому, что не хотел расстаться со своей прочной оболочкой, которая защищала его. А если бы он осмелился снять ее и обходиться недолгое время без своих крепких и твердых доспехов, то смог бы подрасти.
Не правда ли, такое случается иногда со всеми? Нам нужно преодолеть свои сомнения и нерешительность, чтобы стать более успешными, уверенными и сильными. Ведь быть уязвимым - страшно. А наш образ жизни, даже если он мешает личностному росту, такой привычный, уютный и безопасный, и его так трудно ломать и переделывать.
Но лишь однажды победив свою неуверенность, мы меняемся сами и меняем свою жизнь. Учимся решать свои проблемы по-новому, более эффективно и качественно, и делаем мир вокруг себя таким, каким мы хотим его видеть.
И часто только первый шаг вызывает страх и именно его так трудно сделать. Но помните - достаточно и этого одного шага, чтобы стать другим, большим и прекрасным.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830067
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2019
автор: Тома