Посварилися, відвернулися
через дріб’язок, не збагну...
Може день важкий з неба зсунувся,
але першим я ні "гу-гу".
Ти ображена, я ображений,
наче зламаний програвач.
Мовчимо.., ладнаємо важелі.
Тільки прошу тебе: "Не плач".
Щось всередині розливається
і ковтає різкі слова,
до самої душі торкається,
як усміхнене немовля.
Посварилися, вперто спинами
розвернулися вже давно.
— Ми ж торкаємося долонями
і навшпинячки стаємо.
Ми дві іскорки, ми два вогники:
не уявні... присутні... живі!
Народились один для одного,
відшукали себе, знайшли.
Відчуваєте нас, закохані?
Ви у владі сердець і душ.
Обережніше, ми всередині,
наш зв’язок тонкий не поруш.
Таня СВІТЛА
03.2019 р.
Скульптура «Любов» одеського художника Олександра Мілова.
(Burning Man, 2015 р.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829930
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2019
автор: Таня Світла