Рука в руці, далі Страчуючи нашу свідомість невпинно
Під дощем, на лавці, в парку й на підвіконні.
Навпроти очі ці - суцільний вогонь. Час спіймав їх в мить павутинно.
І вони не пручаються. Від пристрасті напів-сонні.
Грóзи лови. Язиком, волоссям, зап’ястям, вустами, чи
Ховайся в обіймах солоду. Безбожно сильно і безмежно довго.
Знаю, так важко викласти всі емоції в такі куці рядки,
Коли кожна клітина мре від холоду серця - в такт безумовно...
Геть рими стандартні. Давай жити тепер. Без початку й кінця!
Повіки тремтять. Невиспані плечі ображено стали вузькими.
Програти в партію сірості, вигравши спільне щасливе життя?
Аби не зрослося навіки ми стали так рідно, далеко-чужими...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829926
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2019
автор: тепла осінь