Сцена друга
Під звуки барабана входить Малкольм.
За ним іде багато англійських солдатів.
МАЛКОЛЬМ
Де ми є? Що це за ліс там?
ХОР
Перед нами ліс Бірнамський!
МАЛКОЛЬМ
Хай гілки ламає кожний
і несе, закрившись, їх.
(до Макдуфа)
Хай тебе утішить помста.
МАКДУФ
Не помщусь,.. бо він бездітний!
МАЛКОЛЬМ
Край свій любить хто несхитно –
хай з мечем за мною йде!
(Малкольм і Макдуф беруться за мечі)
УСІ
Вітчизна страждає,
в сльозах нас чекає!
Брати, рятувати
нещаснуспішім.
Страшний гнів господній
відкриє безодні (безодні),
щоб злочин поховати,
бо стомлений ним.
(Бо стомлений ним, бо стомлений ним.
Брати, рятувати
нещасну спішім.
Спішімо, спішім, спішімо.
Брати, рятувати
нещасну спішім.
Нещасну ми спішім.
Спішім, спішім
З рятунком спішім.
Спішім, спішім, спішім.)
Сцена третя
Палата в замку Макбета,
як у першій дії. Ніч.
Лікар і дама з почту леді Макбет.
ЛІКАР
Ми марно ждем дві ночі.
ДАМА
Появиться в цю ніч.
ЛІКАР
Що говорила у сні своєму?
ДАМА
Не можу сказати живій людині...
Ось вона!
Сцена четверта
Дама, лікар і леді Макбет,
котра входить із лампою в руці.
ЛІКАР
І світло в її руках?
ДАМА
Цю лампу вона завжди
побіля свого ліжка мала.
ЛІКАР
О, зовсім очі розкриті!
ДАМА
Та нас не бачить.
(Леді Макбет ставить лампу і починає
терти руки, наче очищаючи їх від чогось)
ЛІКАР
Чому так руки тре?
ДАМА
Вона їх миє!
ЛЕДІ МАКБЕТ
Досі пляма тут є кривава...
Геть – кажу я, – о, згинь, проклята!..
Перша... друга... вже час розправи!
Ти тремтиш?.. Несила йти?
Став таким лякливим воїн?
О, це сором!.. Час поспішати!..
Хто б подумав – з цього старого
буде кров отак текти (отак текти)?
(Хто б подумав – буде кров отак текти,
отак текти?)
ЛІКАР
Каже що?
ЛЕДІ МАКБЕТ
Правитель Файфа
був же батьком і чоловіком?
Що з ним сталось?..
(розглядає руки)
ДАМА І ЛІКАР
Жах який!
ЛЕДІ МАКБЕТ
(з притиском)
Коли відмию (коли, коли відмию)
зовсім руки, не знаю я!..
(Коли відмию, не знаю я!..)
ДАМА І ЛІКАР
Жах який!
ЛЕДІ МАКБЕТ
Тут чоловіча
кров пристала... не зможуть змити
аравійські всі бальзами
кров з маленьких рук
(кров з маленьких рук) моїх.
(кров з маленьких рук моїх, так, так, моїх.)
Біда!
ЛІКАР
Марить?
ЛЕДІ МАКБЕТ
В нічну сорочку
одягнися... Піди умийся!...
Банко мертвий, а з могили
той, хто вмер, ще не вставав
(ще не вставав).
ЛІКАР
Марить знов?
ЛЕДІ МАКБЕТ
У ліжко, в ліжко...
(поволі направляється до своїх кімнат)
Що збулось, того не змінити...
Хтось стукоче!.. Ходім, Макбете,
хай не зрадить бліде лице.
(Хтось стукоче!..
Ходім, Макбете, ходім, Макбете.
Ні, хай не зрадить бліде лице.
Ходім, Макбете, ходім, ходім.
Ходім, ходім, Макбете, ходімо, ходім.)
ДАМА І ЛІКАР
Жах який! Жах який! Жах який!
Ах, хай милість дасть (хай милість дасть,
хай милість дасть), Господь!
(охоплені жахом ідуть за леді Макбет)
Сцена п’ята
Зала у замку. Макбет.
МАКБЕТ
(виходить дуже збуджений)
Зрадники! З’єднались з англами на мене!
Та ворожки мені провістили:
«Можеш бути кривавий, пекельний,
бо хто з жінки родивсь – не смертельний.»
Ні, я вас не боюся, ні того хлопця,
що вас провадить! Напад цей нежданий
трон мій зробить міцнішим, –
чи повалить навіки... Бо відчуваю,
що життя в моїх жилах вже засихає!
(збуджено)
Любов, повага, слава,
і спокій у днях останніх,
ах, ні, не покриють цвітом
твій сивий поважний вік.
(Не покриють, не покриють вже цвітом
твій сивий поважний вік.)
На королівський могилі
не буде ніжного слова, –
ах, тільки прокляття немилі
на неї злобно впадуть.
(На неї упадуть
тільки прокляття. Тільки прокляття
немилі на неї злобно впадуть.
Прокляття на неї злобно впадуть.
Ах, тільки прокляття немилі
на неї злобно впадуть. Немилі
тільки прокляття злобно
на неї, на неї упадуть.)
КРИКИ
(зсередини)
Пані мертва!
МАКБЕТ
Хто плаче там?
Сцена шоста
Дама з почту королеви і Макбет.
ДАМА
Померла королева!
МАКБЕТ
(з байдужістю і зневагою)
Життя!.. Це важливо?
То лиш казка бідняка дурного!
Звук і вітер не значать нічого!
(дама виходить)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829914
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 21.03.2019
автор: Валерій Яковчук