Біжить комар, аж спотикає,
Від болю серденько щемить.
Як пережити те, не знає,
Коли ж настане світла мить.
Не бачить сонця, що палає,
Не чує різноспів птахів.
Довгу дорогу він долає,
Ведуть його думки лихі.
Хто не зустріне, співчуває,
Дарують добрії слова.
То він добра не відчуває,
Іншим забита голова.
-Скажи, що діється з тобою,
Дай відповідь на запитання?
Уткнувсь у плечі головою,
Чому не чуєш співчування?
То ж поясни, що сталося,
Ми допоможемо в біді.
Для того звірі всі зібралися,
Бо живемо в одній сім,ї.
- Всі відчепіться, не скажу,
Із мене будете сміятись.
Сам вихід я якось знайду,
Потрібно з силами зібратись.
-Розповідай, прямісінько у вічі,
І царя звірів не гніви.
Якщо знадобиться, запалимо свічі,
А ні, то знаєш куди йди..
-Дружина - слониха померла,
Моє життя пішло на спад.
Понісся сміх знизу і до верху,
-Смішно, а мені яму копать.
Не жаль дружину, що померла,
Йому шкода тільки себе.
В тому і є мораль відверта,
Всяк свою шкіру береже.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829894
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2019
автор: Валентина Ярошенко