П’ять.
Розбудив.
Й тобі не спиться.
Долають думи час і відстань.
Розкрий долоню.
Там – синиця.
Не випадково.
Знає пристань.
І не тривожся.
Я – не привид.
І не твої нічні кошмари.
Я – від весни легкі пориви,
Живі акорди для гітари.
Крізь сиву млу лечу до тебе,
Несу кохання теплий подих.
А простір всотує молебень –
Прохання щире до природи…
Там і моя, й твоя розмова.
Хто вже відчув душею щастя.
Світає.
Не спимо.
То – змова.
Сакральний заклик до причастя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829817
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2019
автор: Полісянка