Народе мій, чого ти хочеш,
Перебуваючи в ярмі
Своїх обов’язків робочих
У зароблянні трудоднів,
Щоб вижити на ту зарплату
Й дожить до пенсії, яку
Не вистачає на квартплату
І гідну старість на віку?
Народе мій, про що ти мрієш,
Коли знов слухаєш пісні
Про віру, любов і надію
І соловейка навесні,
Що прориваються крізь крики
І галас вулиць і майданів
Поруч із душами убитих
За волю і життя відданих?
Народе мій, у що ти віриш,
Коли захоплюєш церкви
Й віялом пальці розчепіриш,
Аби подалі від Москви
Молитися в тому храмі
І Христа-бога прославлять,
Й через кадіння фіміаму
Злих духів й бісів виганять?
Народе мій – о, мій Народе!
Звільнись нарешті із тенет!
Ніхто не дасть тобі свободу
Без боротьби, й це не секрет,
Але війни і боротьби дорога
Нікого з нас не приведе
Ані до Храму, ні до Бога,
Як покаяння не прийде.
10.02.2019р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829799
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.03.2019
автор: Павло Коваленко