Гаю, гаю прокидайся,
весні-дівчині вклоняйся.
Вона любонька-доленька твоя,
щирим серденьком манить до болю,
Кров гонить по-венам
струмочком гарячим,
щоб не було серденько незрячим.
Пташині спантеличені голоси
весну вітають щиро.
Радіє нам Земля,
скоро босі ніженьки
відчують її теплу, ніжну,
безкорисну.
Заквітчані садочки
бджілками загудуть,
нам свої аромати віддадуть.
Заквітне різнобарвним
квітом бузкова краса,
від неї завжди серденько
щемно завмира.
Вечір зустріне першим весняним
зорепадом.
Тиша нічна буде глузлива,
наповнена коханням.
Плакун - трава прошу,
її облиш,подаруй річечку надій,
як стрімкого Черемоша
стрімкий потік,
щоб її милий від кохання не втік...
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/l_YVlOZdTvg
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829633
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.03.2019
автор: Svitlana_Belyakova