НЕ МОВЧИ МІЙ РОДЕ!

НЕ  МОВЧИ  МІЙ  РОДЕ!
Не  мовчи  ,мій  роде!  як  занедбане  поле...
і  коли  потребує,  рук  сполоти  бур'ян.
Tи  ідеш,  по  житті  у  ноги  терня  коле,
жене,  юрбу  у  рабство  ярмо  кнутом  пан.
Ти  не  продавай,  своє  майбутнє  за  гречку,
нехай  не  купують,  як  дешевого  раба.
дадуть,  шоколадку...  пострижуть  як  овечку,  
і  будеш  у  тузів,  білим  негром  і  слуга.
У  злиднях,  вдова  сиротині  свиту  латає...
в  люту  зиму  мерзне  в  нетопленій  хатині.
Зношене  взуття  купити  грошей  немає?
Не  наїдяться  ,  ненаситні  дикі  свині.
Депутати-чини  захворіли  на  владу...
і  увесь  хмиз,  треба  викорчувати  з  коріння.
У  житі  ,лободі  рости  ...  не  дати  принаду,
вітер,  знову  не  засіяв  нове  насіння  .
А  нам  плюють,  у  очі...  і  пруться  у  князі...
кажуть  ,що  свище  вітер,  лл'є  дощ  ,іде  гроза...
не  дай,  одурити  себе  -лукавому  ні!
а  він  не  подасть  руки,  як  у  тебе  біда.
А  ситий  ,голодного  не  знає,  не  бачить,
він  жирує,  на  Мальдівах  гуляє  і  п'є,
а  хіба  можна,  вбивцю  у  житті  -пробачить?
який  розпинає  душу  ...  нагайкою  б'є.
Сини  України  проливають  кров  свою
згорають,  у  пеклі  копають  їм  могилу.
з'єднаймось  ,  розірвати  окови  у  бою!.  
прогнати  хитрих  базік  і  ворожу  силу.  
М  ЧАЙКІВЧАНКА

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829474
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2019
автор: Чайківчанка