Доки небо буде блакитне,
а хмари на ньому - білими.
Доки світитиме сонце,
і доки світитеме місяць,
я буду кохати тебе.
Я буду кохати тебе,
допоки існую у цьому світі,
котрий вже не такий і поганий,
доки зі мною є ти.
Ми пройдемо крізь усі перепони,
що чекатимуть нас із оголенними мечами
за багатьма кутами.
Ми підкоримо гори,
і побудуємо власні міста.
Ми - це коли нас вже двоє.
І нам не розбитися на частинки від того.
Доки наше життя - це лиш мить,
я без тебе не зможу летіть.
Наче пташка з перебитим крилом,
не відчує блакить, не злетить
Я так само не можу без тебе
ні хвилини прожить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829425
Рубрика: Верлібр
дата надходження 17.03.2019
автор: Кирилл Падухевич