Нам тільки раз життя дається.
Це ніби сама доля з нас сміється.
Мов репетицію звичайну проганяєм…
А що життя біжить безповоротно – не зважаєм.
Усе важливе залишаємо на потім, на колись…
Минуле відійде, майбутнє ж…відлетить в безмежну вись
І будемо чогось, Когось… в надії виглядати,
Та зась – не вміли шанувати.
17.03.2019 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829370
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.03.2019
автор: Валентина Рубан