А вже чомусь так хочеться весни
Такої, щоб без снігу, без печалі,
Із білими букетами конвалій,
Яка давно уже приходить в сни.
З бузковим ароматом за вікном,
Весни, яка пробуджує натхнення,
Що для життя дає благословення,
Чарує всіх черемховим вином.
Так хочеться жовтогарячих днів,
Скупатися у золоті кульбабок,
Пройтися по траві слідами мавок
По тих стежках, де час ще не ходив.
Потішитися юною красою,
Вдихнути знову свіжості надій,
Коли весь світ п’є сонячний напій,
Коли природа дихає любов’ю.
А вже чомусь так хочеться весни –
Такої справжньої, веселої, дзвінкої
Що забере в обійми ніжності п’янкої
Й зігріє душу променем ясним.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829298
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.03.2019
автор: Юлія Л