Вийшло на прю їх аж сорок чотири.
Як на підбір всі – орли України.
Як папєрєднікі їхні "чудили"!
Жадібно стиглу буханку кроїли.
Хай буде тим вічний сором, що тирять.
Тим, що відрощують пики і морди.
Чесні знайшлись-таки. Сорок чотири.
Гуснуть, рясніють на трасах бігборди.
Не 26 комісарів бакинських.
І не три сотні (спартанців – на мило!).
Це золота середина. Тож... з ким, з ким –
нам з кандидатами поталанило.
Кращої бути не може імпрези.
Лідер очікувань за п'ятирічку,
наш Президент – це гарант, а не презик,
що після акту викидують в річку.
Сорок чотири – напнули тятиви.
(Воїнів бути не може замало!)
Будуть гнучкими, як презервативи,
щоби ніщо їх на прі не зламало.
Трісь. Сорок три, сорок два, тридцять дев'ять...
Мов негринят: тільки бульки на плесі.
Вижили кращі – в чеснотах, ідеях.
Вірні Тарасу, Григорію, Лесі.
Від шахтаря – аж до бойка і лемка
вілкулять баньки усім дерев'янкам.
Тридцять і дев'ять. Хто краще? Дилемка.
Хто з них на лаврах спочине, хто – в ямках?
Хай почекають на Сході буряти.
Бурею – порох. Рікою – зеленка.
Суміш гримуча. Кого обирати?
Мо' чоколядка підкаже, "Оленка"?
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829232
Рубрика:
дата надходження 16.03.2019
автор: Олександр Обрій