(сонет)
Мов лабіринт – безжально та суворо
Навколо стали ці похмурі дні.
За рогом десь чудовисько, потвора.
Із люті очі – ікла із брехні.
Воно тебе можливо й не поборе,
Та важко бути завжди у броні…
Заплутують безжальні коридори,
І завжди так і взимку й навесні.
У темряві. щоденній, непроглядній
Ти знов і знов шукаєш безпорадно,
Свій вихід, свій у інший світ місток.
Та чарівний поезії клубок,
У котрім за рядком іде рядок,
Тобі дарує доля- Аріадна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829124
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.03.2019
автор: Евгений Познанский