Ой діти-діти, де вас подіти?
"Язикаті", балакучі пустите по світу,
свою неню...
Що вам мама, слово іі й мова?
Цвіт украв вже чужий вітер,
щоб той впав додолу,
Щоб на радість лихим людям,
та й сади не квітли,
Що ж то буде? Що ж то буде,
діти мої, діти?
Коли права вже й немає
голубити рідне,
Коли, своє зневаживши,
чужого схотіли,
А навчившись, відцурались,
понищили корні,
Заспівали чужі пісні,
позабули свої...
Та тепер, в тяжку годину,
кричите: " Невільно!"
Мов: "Розколете єдину
нашу Україну!"
Тільки, де ж то вона наша?
Коли ваше – інше!
Ворог лютий каже: "Й краще!"
Зазіха на більше...
Та вишукує кордони,
де москальське слово,
Лягло каменем і давить
материнську мову...
Ой діти-діти, де вас подіти?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829096
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.03.2019
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ