Він не чекав повісток з військкомату,
Не міг сидіти вдома в грізний час.
Крутила біля скроні пальцем "вата":
"Нехай іде дурне, а "мудрі" — пас".
І він пішов, щоб зупинити звіра,
Який на нашу землю зазіхнув.
Усе що мав — патріотизм і віру
Й на фото очі, у яких тонув...
Якби не він і не йому подібні,
Хтозна де б зараз ми усі були.
Їх впізнаю в юрбі по скронях срібних,
Іду по місту мирному коли.
http://litakcent.com/2016/07/27/dobrovolec-pislja-
ilovajskoho-polonu-j-komy-perejshov-
na-ukrajinsku-movu/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828984
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.03.2019
автор: Патара