Проводжала мати сина,
Молодого юнака.
Довго плакала, просила:
- Повернись живим назад.
Син ховав змокрілі очі,
Знав давним-давно про все…
- Ти не плач, моя матусю,
Вір, чекай і все мине…
Мати ніг не відчувала,
На війну за сином йшла.
Не дійшла… у сніг упала…
Богу душу віддала.
Син вернувсь з війни додому,
Вірив – матінка чека.
Він не знав, що лиш від болю
Мати в небо відійшла.
Ця війна серця картає,
Душі рве, синів вбиває.
Матерів ховає в труни,
А країну рве по струнах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828947
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2019
автор: Romashe4ka