Я не забуду розстріл на Майдані.
Я не забуду той "зелений коридор"
Коли без зброї їхали солдати,
Крізь коридор,зелений коридор..
Коли заморені,помучені хлоп'ята,
ще зовсім діти,а вже на війні.
Коли гатили "Гради" й міномети,
Що мали назву ніжну " Васильок"
Коли без броніків були наші солдати,
горіли заживо в колоні вогняній.
А в Києві веселощі та співи,
новенькі танки їдуть по плацу.
Всі веселяться,всі співають і танцюють.
Війни нема..війні скоро кінець.
Вже наші сили закріпились в Іловайську
Вже скоро все..війні буде кінець..
Під Старобешевим наших просто бомбили..
Ще й не жаліли зброї, так гатили...
Новини кажуть..лише сто загиблих..
Та не брешіть,сволоти,не брешіть..
Там з вісімсот солдат злягло
Вкраїнських..
А ще полон..страшний полон..
Когось так розірвало на частини,
Що залишився лише один фарш.
З людської плоті залишився фарш..
І всюди кров..відірвані частини..
Горить рука десь.. Десь лежить хлоп'я,
Затиснувши в руці своїй гранату,лежить
Без ніг і без руки..вмира..
Це Іловайськ.. "Зелений коридор"
Страждання хлопців... крики матерів..
Пекельний серпень...Божевілля..
Всюди смерть..
За Україну такі страшні жертви..
Щоб ви жили..щоб далі ви жили..
Щоб Ви не продавалися за гроші..
Щоб знали ви ..щоб знали..
За вас життя віддали всі вони..
А ви хоча б цінуйте Україну!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828892
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2019
автор: Лілія Левицька