Ми вдвох із Музою гуляєм
Навкруг подвір’я й до ріллі,
Ногами човгаєм,згрібаєм
Торішнє листя на землі.
А вітер,вітер дошкуляє..
Тепер, неначе, ще зима.
І холодом таким проймає –
Натхнення зникло і нема.
Мовчить подруга - моя Муза,
Тихесенько під ніс сопе,
На лоба зсунула картуза,
Торішнє листячко гребе.
-Ну що,мовиш?! Мовчи,заразо!
Без тебе справлюся сама.
Слова ловлю, докупи в’яжу..
А вірша не було й нема.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828882
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2019
автор: Ольга Калина