Ще з глибини віків
Страждає Україна,
І журний її спів
Повсюди нині лине.
А поряд той сміється,
Хто свого часу жде -
Коли з розбитим серцем
Країна знов впаде!
Стенаються у герці*
Тепер її сини,
І правду нашу з перцем
Розмішують вони!
Сини несамовито
Все навкруги клянуть,
Із дочок, та відкрито
Теж лає вірний путь!
І бувші генерали,
І нинішні актори
Заллють за шкіру сала,
Вдесятерять побори!
Стенаються у герці
Скаженні ті сини,
Вже навіть совість з перцем
Замішують вони!
Хто більше розвернеться,
І хто міцніше дасть!
Про долю не ведеться -
Лиш їм була би масть!
А, що народ нещасний?
Як дивиться на те?
Чи вдержить в день завчасний
Здобуте все святе?!
Стенається хто в герці,
То зовсім не сини...,
Бо під горілку з перцем
Всіх продають вони!
12.03.2019
Фраза із знаменитого вірша
В. Стуса «За літописом Самовидця».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828859
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.03.2019
автор: Микола Серпень