Не сподівайся що я заплачу,
Мабуть доречно та... не про мене.
Маю не дуже уперту вдачу,
Хоч, за потреби, вона — шалена.
Важко вгадати на що я здатна,
Вигляд — оманливий, вчинки — дивні...
Затишно в капцях мені кімнатних,
Але іду "добувати" гривні.
Сліз моїх ти не чекай, не варто,
Не за таких я обставин плачу.
Шкода, не ту потягнула карту,
Та до кінця гри далеко наче.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828813
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2019
автор: Патара