Почулося, берези шелестять,
а може то мені шепоче Муза,
що у бомонді братія союзу
моє життя оцінює на п'ять.
У суєті юдолі за собою
не помічаю смертного гріха,
невгодного отарі пастуха,
і наступаю на змію п'ятою.
Не відаю, на щастя чи біду
веде дорога серця у Пальміру,
якщо мої поезії та Ліра,
як ті колеса п'яті на ходу.
Аматору не місце у повозці,
якою їдуть ідоли юрби.
Але мені на передку гарби
усе ще м'яко і на п'ятій точці.
Усі, що їдуть, все одно сидять
і в лімузині на одному місці.
І од богеми мало ще кори́сті,
що черепаху обійде на п'ядь.
А я стою. Стою на обороні
за сиву матір і її дитя.
Але іду по лінії життя
і не ховаю п'ятірні долоні.
Ще вистачає міці і годин,
щоб обійти передові загони.
І не лякають довгі перегони.
Мене іще почує не один,
хто і за позолочений алтин
не пристає до п'ятої колони.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828727
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.03.2019
автор: I.Teрен