Вона візьме до рук свою гітару,
і так заграє ніби цілий світ.
Літав між галактик роками,
та зупинився у потрібний рік.
Шестиструнного акорду відтінки,
розлили́ся мотиви як мед.
Вона його так довго шукала,
закутавши душу у чорний плед.
Заграла, так як серце їй звеліло,
вуалі зкинула із голови.
Очей його побачила запа́лу,
і дотик рідної його руки.
Вона заграла на гітарі,
а він співав для неї лиш пісні.
Зустрілися на перехресті,
тільки було це в її сні.
Вона гітарою себе лікує,
душа її тоді не має меж.
Нехай, вона собі заграє,
а з серця випадуть ножі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828472
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.03.2019
автор: Катерина Галичанська