Мужчиною бути, насправді, так важко,
У статусі "Альфа" з могутнім клеймом,
Сталеву на себе вдягає лиш маску,
Насправді з прекрасним і добрим нутром.
Він перший, він мудрий, він наче з граніту,
Повагу тримає, у когось є страх,
Та заздість кусає, неначе москіти,
Всіх тих хто чекає поразку в кущах.
Неначе койоти, під місяць чатують,
Прогнивші їх душі, що в пеклі живуть,
Так підло навколо, хоч збоку воркують,
Шакали у лева завжди програють.
Під гнилью є гниль,під щастям є крила,
Уродство, де заздрість, там вічна печаль,
Зірвати би шкуру до нитки із звіра,
Та ти є людина, калік завжди жаль.
Не стійте, гієни, не буде вам свята,
Його обладунки тримає любов,
Молитви за нього так щиро лунають,
Бо жінка для нього міцніша за бронь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828404
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.03.2019
автор: Galkka2