Себе звіряю за Шевченком,
Бо Україна – теж моя.
Хапають Матінку в обценьки,
Кому – душа, кому – земля.
Могутній глас аж два століття
Кайдани рве, до волі зве.
Ми – мрій його зелене віття,
Дзвін-«Заповіт» у нас живе.
Звіряймо кроки за Шевченком,
Рятуймо світ від злих оков.
Рятуймо, браття, свою Неньку
У поєдинку вір і мов!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828346
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.03.2019
автор: Шостацька Людмила