Боги, щоб непокірних настрахати,
Зробили дію безкінечним змістом.
Так став Сізіф найпершим альпіністом,
Приреченим на гору камінь пхати.
З роками зверху утворилась лунка.
Лежить в ній камінь. Утікай з заслання!
Штовхає сам... Гуркоче камінь лунко,
І жде Сізіфа нове подолання.
Хоч альпінізм – вид спорту небезпечний,
Без грошей, він і зовсім недоречний, –
На Еверест зійти немає сподівань!
Дарма, Сізіфи не живуть без тренувань.
Вони свідомо дряпаються вгору
Їм наймиліше це пересування.
Це їх життя, їх спосіб існування,
Їх мрія – підкорить найвищу гору.
Лютий 2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828290
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 08.03.2019
автор: Володимир Дивнич