Полікуй мої рани, мій лікарю,
Бо ж квилить і плаче душа.
Відпочити з нею все ніколи,
Хочемо долі дать відкоша.
Сердешнії рани, мій лікарю,
Лікує співчутлива сльоза,
Почуття мої замітає вже віхола,
Почуй мене, що я сказав.
Мій лікарю, полікуй мої очі,
Щоб побачив ту єдину вві сні,
Що зі мною жити захоче
Й полікує одинокеє серце мені.
Без поспіху, лікуй мене, лікарю,
А ти, сестро, найніжніші уколи роби,
Щоб відчути біль було ніколи,
А лиш відчули Ваш смак доброти.
Щоб Вашу працю оцінили достойно
І не їхали Ви у заморські світи,
Найголовніше - це наше здоров'я,
Яке без Вас ми не в змозі знайти..
Усмішкою, лікуй мене, лікарю,
Щоб легшою стала хода,
Подивитись у душу все ніколи,
Не вчить цьому навіть мова чужа,
Бо знеболює душу й лікує
Лиш споріднена й вірна душа.
М. Генсьор. 16.06.2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828031
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 06.03.2019
автор: Михайло Небайдужий