Не клич його... І не проси.
Не спиниться й на мить.
Отак минає день за днем.
Наш час вперед летить.
Куди, скажіть, йому спішить?
Присів би. Відпочив.
Поговорити є про що.
Багато в світі див.
Тут бурі й грози сильні є.
Вітри грізні гудуть.
Та є тут й сонце золоте.
Його вперед лиш путь.
Із часом в дружбі сонцю жить
дано... то ж разом йдуть.
А ми... хто з боку, хто відстав.
Хтось заблудивсь... Зовуть.
Зовуть з собою. Не проси.
Не спиняться... А в тім,
Де з сонцем й часом в ногу йдуть,
Там весело усім!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828030
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.03.2019
автор: Надія Башинська