Крок за кроком лише біль,
Очі -- рана, погляд -- сіль.
Усі слова, мов сіра цвіль.
Дістатись неба моя ціль.
Старі малюнки на бетоні,
Завжди усміхнені вороні.
Тримаю сонце на долоні,
Воно у ніжному полоні.
Свої забуті спогади згадаю,
Ті де щасливий, де вмираю.
В яких зіснаюсь, що кохаю,
Потім вдаю, наче не знаю.
Весна і осінь й так по колу,
Пір'я летить собі додолу.
Кава найгрубшого помолу,
Не підійме цю душу кволу.
Всміхнусь не кажучи нічого.
Ви залишіть мене самого,
Це мій район забутий Богом,
Не треба більше тут нікого.
03.03.19 ©Стася
(Максим Стаськів)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827958
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.03.2019
автор: Моряк