Знов на очах непрохана сльоза,
Серце ж надіється накраще...
Роки біжать...Віри нема...
Є мука, біль,..не знаю за що...
Чогось ще жду...Караюсь і мовчу,
Смутком сповита і нудьгою...
Знесилена, кудись ще йду,
Хоч і непевною ходою...
А все ж іду...Спинитися боюсь...
Боюсь неправди я і зради...
Молитв не знаю, а молюсь...
Втіхи не жду, а жду розради...
Нудьга - нудьга, непрохана кума,-
Я не ковтну твою отруту,
Душу не спалиш ти дотла,
Стерплю і болі я,і муки...
Весна прийшла...Повернуться святки,
Час сповню працею до краю...
Прийдешній день...Зацвітуть садки...
І Віра вернеться, я знаю...
2000 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827892
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 05.03.2019
автор: геометрія