( Присвячую "Розстріляному Відродженню.")
Й донині нам болить минуле наше –
Відірвані із книги сторінки,
Нехай говорять,що мистецтво плаче
А хто поверне втрачені роки
І рими ті мов кобзарі просвітні,
Мов зорі ранні спалахнуть в душі
Зачеплять струни,що то болем тиснуть
Народові за втрачені роки.
Нехай говорять,що мистецтво плаче ,
А хто поверне втрачені роки,
Лиш ми своєю мужністю й завзяттям
Розгорнемо забуті сторінки
Нехай воскресне втрачене минуле,
Яким воно б кровавим не було ,
Як символ істини й того, що не забули,
Ті перші спроби розірвать ярмо.
Я вірю у майбутньому все буде,
Любов наповнить молоді серця.
Не треба забувати про минуле,
Де кров’ю хрещений святий до Волі шлях.
5 бер.2019 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827891
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 05.03.2019
автор: Ігор Козак