Весняний дощ..
Нове життя..
По вулиці співом пташок
йшла вона...
Пора любові і тепла..
Ішла весна..Ішла вона...
Та безсильна була прекрасна весна..
Перед тими,хто кохав,кохав...
Кому час серце лікував..
Кому на серці шрам зашивав..
Легенький вітер й вечір той сумний...
Весна безсильна там була...
Вона не вміла..
Не могла...
На серці шити рани...
Весна ішла..
Весна цвіла...
І ніби до всіх промовля...
Не можу я,не можу я...
Я не лікую душі..
Кохайте люди й бережіть...
Своїх людей найкращих
Не розбивайте їм серця...
Не бийте в серце ,прошу..
Бо шрам страшний,ой як болить...
І час лікує довго...
Безсильна я,хоч і весна..
Я не лікую душі...
І сама плачу, сама плачу...
Що йду і йду ...
Й бачу розбиті душі..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827890
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 05.03.2019
автор: Лілія Левицька