Від невагомості до брили за спиною,
Що ревністю обірвуть твій політ.
Ба навіть дихати сп/янілою весною,
Уже не можеш, наче сотні літ
...
В душі, що є тотальністю, контролем.
Сталеві грати дивних протиріч.
Ти сам собі отрутою поволі,
Стаєш завжди, коли питаєш ніч.
Чому всміхаюсь сонцем ненависним?
Ба навіть і невдячним і чужим.
У домислах лещатами затисне,
Ще рідне завтра сумнівом німим.
Від невагомості до брили за спиною.
Абсурдність допиває все вино
Із мрій - надій солодкою весною.
Байдужість ж усміхнеться, все одно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827697
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2019
автор: Квітка))