Снігопадом весняного цвіту,
Глибиною небес висоти,
Ти прийдеш, ніби загадка світу,
Невспромозі від нього ж втекти.
І картинами днів-павутиння
Все писатимеш пам'яті сни,
Не пізнавши де яв, де видіння,
Не відкривши в собі́ таїни.
Поєднанням свавілля й спокути,
Неосяжністю долі доріг,
Ти прийдеш, аби ще раз збагнути
Те, чого вперше не зміг.
І закрутиться знову рутина
В нових образах, видах, думках...
Що чекає на тебе, людина,
У нестримних вагонах-роках?..
Переспівом осіннього саду,
Колисковою з вуст доброти,
Залишивши минуле позаду
Ти прийдеш, бо повинен прийти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827669
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.03.2019
автор: Вогнеслава (VOGNESLAVA)