розбиватись на безліч шматків.
почуватись на тисячу років.
стати ехом мільйонами слів,
сьогодення щасливе - уроки
розвівають нестриманий рай.
де люблю, до банального просто.
але сумнів всміхнеться, чекай
і спокута, непрохані гості.
обіймає байдужість льодів,
не загріє ілюзіям постіль.
бо у зрадах безмежних світів
я напилась кохання удосталь...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827602
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2019
автор: Квітка))