За гріх щасливості в неслушний час
належиться покута і покара.
Над віражами карколомних трас
я тільки жінка з крилами Ікара.
Ліна Костенко.
ВІРАЖІ...
Моє життя — суцільні віражі:
Від любощів до сліз розлуки...
Малює доля пензлем вітражі,
Де трепетно цілуєш мої руки.
Моє життя — мрійливі міражі,
Де буйно, рясно квітне сад кохання!
Де у коктейлі п'янко купажі
Звабливо збуджують букет страждання.
Життя мого — стежина непроста,
Але те поле ще не перейшла я!
Ще грає кобза, арфа золота,
Лунає пісня зливою... благая.
01.03.2019 м. ЛЬВІВ Наталія КАЛИНОВСЬКА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827597
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2019
автор: Наталі Калиновська