Нічого кращого немає,-
Як своя хата у селі,
А чи то в селищі, чи в місті,
Чи навіть в хуторі малім…
Там рідним духом завжди пахне,
Аж сльози котяться з – під вій,
Кожна стежинка там, як свято,
Веде у мир дитячих мрій…
Там ранки завжди особливі,
І неповторна далечінь,
Провулки й вулиці важливі,
Мекання кіз і спів півнів…
І річка, і ставки, і верби,
Калина в кожному садку,
Весняні співи солов’їні,
Й дзвінке зозулине: ‘’Ку! Ку!’’
І дні наповнені до краю,-
Справами й величчю робіт…
Вечірні лагідні заграви,
Сповнений барв вечірній світ…
Там вечерові співи чути,
Протяжне мукання корів…
Розмовам бути, чи не бути,
Залежить все від них самих...
І посиденьки біля двору,
Хоч і нечасто, та все є,-
В святкові дні, в вечірню пору,-
Світлішим світ тоді стає ...
І свята теж там особливі,-
Вони ж об’єднують усіх,-
І молодих, і зрілих, й сивих,
Й навіть маленьких дітлахів…
Якщо ж спіткає когось горе,
Усі згуртуються тоді,
Розділять горе й допоможуть,
Бо там всі люди отакі …
Нічого кращого немає,
Як своя хата у селі,
Я там жила і людей знаю,
Й донині все живе в мені...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827590
Рубрика: Присвячення
дата надходження 03.03.2019
автор: геометрія