Скажи, чому все так не справедливо?
За кілька років, мамо, що я вже прожив,
Життя чудове наче пролетіло,
І все байдужим стало, чим я дорожив.
Як був малим, то все було прекрасно.
Чи може просто так здавалося мені?
Бо кожен день світило сонце ясно,
А кожну ніч немов літав я уві сні.
Але, на жаль, не довго це тривало,
Ти знаєш, мамо, я дорослим став давно.
Тепер вночі я більше не літаю
І сонце майже не дає своє тепло.
Побачив, що не все так однозначно,
Реальність зовсім не така, як уявляв.
Ще крок, що зроблений так необачно -
І хтось твоє під сонцем місце вже зайняв.
Одні із кожним днем стають бідніші,
А "недоторкані" мільйонами крадуть.
Бо за всіх рівних хтось завжди рівніший,
Їм байдуже на тих, що з голоду помруть.
Ножі один на одного всі точать,
Як когось вб'є один, невинному - стаття.
Феміда тільки закриває очі,
Щоб не дивитись, скільки коштує життя.
Але чому все так не справедливо?
Чому усі про себе думають лише?
А я лиш хочу, щоб жилось щасливо,
Коли майбутнє покоління підросте.
02.03.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827431
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.03.2019
автор: grotath