вдихай мене, забуту і п/янку,
люби мене, нескорену і рідну.
свою весну, що жилами терпку
у котрий раз пропустиш всю повільно.
що дивним візерунком почуттів,
твоє тату у дотиках на шкірі.
хоч я є сумнів з втрачених світів,
люби мене, у котрий раз повірю.
цвіту в тобі в розкутім божевіллі,
так хочеться сміятись, а сльоза,
впаде в прощань у моїм горе -зіллі
й розкотиться зневірою гроза.
розлиюся чутливості дощем.
люби мене, допоки нема завтра,
бо той гіркий, нестримний болю щем,
шептатиме розлуками не варто...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827404
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.03.2019
автор: Квітка))