Прийшла пора точити олівець,
Бо вже списавсь, та й кришеться поволі,
Зовсім німий загострений раніш кінець,
А слід лишивсь… Хіба ж його доволі?..
І хай зовуть той олівець простим,
Він непрості плете чудні узори,
Можливо й дерево росло колись за тим,
Щоб стерегти за грифелем суворо.
Можливо ще судилося йому
Свою найкращу пісню написати,
А може час вчорашньому лишити дню
Вже й тіло олівцеве полосате.
Та хай життя розсудить згодом нас.
Огризком стать не прагнуть нарочито,
Та як по іншому лишати слід крізь час?..
Прийшла пора, то варто підточити!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827386
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.03.2019
автор: Юлія Мальована