Камуфльований янгол вітає бентежний світанок.
День новий прокидається, гасить на небі зірки,
Зачерпнувши туман у полив’яний щерблений дзбанок,
Доливає у каву ці білі ранкові вершки.
Янгол тут не з учора і звик до липневої спеки,
Тільки б сонце не тьмарили чорні ядучі дими!
Тільки б десь не стискалось від болю матусі серденько,
І залишились люди хоча б ще на хвильку людьми…
Він навчився не бачити тріщин в розбитім люстерці,
І прогнози не слухати зляканих боєм зозуль.
Камуфльований янгол скидає запилені берці.
Ще доба без смертей, без поранень. 4.5.0.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827379
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2019
автор: макарчук