Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826853
На Водохрестя небо усміхнулось,
синява неба натягнулась
на дерев колючі плечі,
на найвищі без малечі.
У льоду заблищало сонце,
кристалом ніби шибка у віконці,
а сонце блисне через стовбури,
щоб освітити снігові горби.
Пробилось і камінням заблищало,
променем полічило і дістало,
і так залишаться в снігу сліди,
але не сонячні – людські.
Сонце торкалося з боків уважно,
де іще шапки снігові лежали,
в дальній лісок дорога поведе,
вона й додому приведе.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827651
19.01.2019-1.03.2019.
Світлини Ігоря Винниченка:
“На Водохреща небо посміхнулось.”
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=10210487353099659&set=pcb.10210487363499919&type=3&theater
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827304
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2019
автор: Светлана Борщ