Тихо надворі і світяться зорі.
Місяць пливе у вечірній імлі,
А поруч берізки: стрункі, білокорі,
Добре знайома стежина мені.
Все промайнуло: всі витівки долі,
Літа, наче птахи, пірнули у даль.
Так швидко летять проти власної волі,
Забрали на крилах радість і жаль.
Берізки-сестриці, ви - свідки вагомі,
Як зорі сіяли, щасливі були.
Так було сонячно в нашому домі!
Як ми раділи! Внуки росли...
Важко втрачати, ще гірше забути,
Ніхто не розлучить у пам'яті нас.
Хочеться голос твій ніжний почути,
Бо душу лікує один тільки час.
Тихо надворі і світяться зорі.
Місяць на небі - милуюся я...
А поруч берізки: стрункі, білокорі,
Добре протоптана стежка моя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827225
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2019
автор: Галина Лябук