[i]Мовчи, мовчи, моя журба,
а краще відчини вікно.
Й замов собі гальбу
свіжого міцного
сонця золотого.
Шапку скинь,
поглянь у синь...
І тягни, тягни до дна,
не рахуй ти градуса,
бо в радості немає меж,
і промінню немає кінця...
Та й розболілася
зірвиголова
на лютневому повітрі.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827204
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2019
автор: Мандрівник