Світлій пам’яті моєї мами
У тридцятому побрались
Красені з картини*.
Вже в колгоспи позганяли
В селах України.
В тридцять третій, сорок сьомий
Всі повиживали,
Хоч важкою була доля,
Вдовою зосталась.
Пішов батько на війну,
Не вернувсь, загинув,
Троє дітей на одну
В тяжкий час покинув.
Тяжко – важко працювала
Та дітей до школи
Як могла, так й споряджала,
В полотно й постоли.
Сироти росли під тином,
Змалку працювали,
Всі по десять закінчили,
Хоч інші бросали.
Чотири класи - обов’язкові,
Сім - вже була рідкість:
Не пускали дітей в школу
Нужда, голод, бідність.
Скільки родичі, сусіди
Мамі дорікали:
«Він за цих дітей загинув, -
Всім відповідала, -
Нехай вчаться, вийдуть в люди,
Не раби в колгоспі,
Доля краща в дітей буде:
В знаннях, стані й честі!»
Сама в школу не ходила,
В лікбезі навчалась,
Що знання - велика сила -
Розумом дібралась.
Простим людям - просте слово,
Щира вдячна пам'ять,
Материнський людський подвиг
Всі нащадки славлять!
__________________________
*»Батьки в день одруження».
Картина художниці В. Легеди
за старою світлиною, подарована
батьку на ювілей сином Олегом(2003 р.).
28.02. 2019р., Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827198
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 28.02.2019
автор: БГІ