Як мені тебе не вистачає,
Тільки з вітром раджусь я тепер.
І вдивляюсь в небеса безкраї,
Може там твій образ промайне.
Тату, тату, не забуду миті,
Як мене учив на світі жить.
В пам’яті шаную дні прожиті,
Але смуток у душі лежить.
Згадую твої ласкаві очі,
Працьовиті руки коваля.
Як святили Паску після ночі,
Як тоді співала вся земля.
Я тепер, татусю, дід і батько,
Віком теж уже не молодий.
Знаю, що не все буває гладко,
Проте хочу, щоб ти був живий!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827114
Рубрика: Присвячення
дата надходження 28.02.2019
автор: Віталій Назарук