І сум і радість, плачу і сміюся,
короткі миті, насолоди час.
Вже страх минув, нічого не боюся,
лиш шкода, що життя біжить від нас...
За небокрай, літа летять так швидко,
змахнувши білим, лебедя крилом.
Лиш мить цвіла в саду весняна квітка,
лиш мить і жовта осінь за вікном.
Немов Причастя, приймуть яворини,
разом з весною, молоде життя.
А я своє. складаю у торбину.
нема йому ні хвильки вороття...
автор Лариса Мандзюк.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827067
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.02.2019
автор: -