Чорний дощ на моєму порозі
Чорно-біло мостився весь день
І тримає міцно в облозі
Мене, як і інших людей.
Чорний фон затуманює погляд,
Притискається міцно до ґанку,
Куди б я не глянув – він поряд
З вечора до світанку.
Темні сни ні про що не говорять,
Так безсердечно жартує мара́
І кидає уві сні то в холод, –
То ненаситно лютує жара.
Бліде світло в темнім вікні
Через силу таки загориться,
Потонувши в тьмяній густині,
Сірий день нездійсненний – здійсниться.
Чорний дощ на моєму порозі
Умостився, нарешті, за день.
Я не буду сидіти в облозі,
Я тепер, для думок, не мішень.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827058
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.02.2019
автор: Андрій Лагута