піти, не закривши дверей.
лишити шпарину - попросять
вернутись назад? то елей
надій у душі стоголоссям,
неначе коріння дерев,
обплутає міцно, а тиша
у плечі намертво, мов клей,
в/їдається болем, напише-
ти більше ніщо не чекай.
шпарину закрили сумлінням,
що чисте мов сніг, прощавай,
а душу затисне корінням.
піти не закривши дверей.
безглуздо на щось сподіватись.
то просто намарний елей,
хотів ще теплом розливатись...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827020
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.02.2019
автор: Квітка))