Ми звикли до хрестів на вікнах,
Що кожен другий клеїв скотчем,
До вулиць ввечері принишклих,
До канонад посеред ночі.
Ми звикли до тремтіння стелі
І до сирен швидких тривожних,
Але до випадків смертельних
Нам звикнути ніяк не можна.
Не можна чути ті новини,
Де "тиша і без втрат сьогодні",
Коли "таблетки"* мчать невпинно
Бійців в крові, важких, безногих;
Коли дитина не добігла
Півметра, щоб сховатись в льосі,
В очах жага життя застигла
І мати нам не вірить досі...
Війни немає, кажуть люди,
Яким не чути мінометів.
Війни немає. Поки в груди
Не вдарить біль від втрат і смерті.
09.02.2016
(Фото автора)
*"Таблетками" називають УАЗ-452, які часто використовуються військовими медиками у зоні АТО.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826977
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 26.02.2019
автор: Юлія Ебервейн (Захарченко)